На відміну від більшості країн, японські університети працюють за трисеместровою системою: весняний (квітень–липень), літній (серпень–вересень) і зимовий (жовтень–березень) семестри з короткими перервами. Це забезпечує більш безперервний навчальний рік із меншою тривалістю канікул.
Поширеним явищем у японських класах є використання червоних прозорих аркушів (赤シート, aka-shīto) у поєднанні зі спеціально надрукованими навчальними матеріалами. Ці матеріали містять ключові терміни або відповіді, надруковані червоним чорнилом. Накладаючи червоний аркуш, червоне чорнило зникає, дозволяючи учням перевірити свої знання та ефективно запам'ятовувати матеріал. Ця проста, але ефективна техніка є відмінною рисою японських методів вивчення пройденого матеріалу.
Фінансова грамотність є ключовим компонентом японської навчальної програми. Студенти опановують практичні навички, такі як бюджетування, заощадження та розуміння основних концепцій оподаткування, що дає їм необхідні знання для орієнтування у фінансових обов'язках у дорослому віці. Цей акцент на практичних, реальних навичках відрізняє японську освітню систему, демонструючи прихильність до підготовки учнів не тільки академічно, але й до практичних викликів незалежного життя.
У школах особливо підкреслюється важливість використання почесної мови (кейго) при зверненні до старших, що відображає загальний акцент на повазі та ієрархії - навіть до тих, хто старший на один рік.
Навчання в Японії вимагає великої наполегливості: домашні завдання, шкільні гуртки навіть у вихідні, участь у «дзюку» (школах зубріння) та прибирання школи. Тому через високе навантаження учням дозволяється спати вдень.